
МEbуж скорботи - Ab Aгнцем сEbтав,
ЗрAbадив дрEb уг йBbого.
БожCm7ий гнів і гр
ІсAbус на плBbечі взEbяв.
ВEbирок тихо приAbйняв EbВін,
ЗнAbіс тортEbури всі Bb.
ПідкCm7орився ВAbін ОтцCm7ю,
ВAbінець терBbновий нEbіс.
О, цей хрCmест стариAbй - є спаEbсінняBbм!
Де любCmов мені даруAbвавBb.
Тепер співаCmю я:Eb «AліBbлуяCm»!
Честь тобAbі і вся хвBbалEbа!
СEbина Cвого БогAb послEbав,
ЩAbоб заплаEbтив цBbіну.
ВCm7икупив і прAbимирCm7ив -
ХтAbо розіп‘Bbяв ЙоEbго.
ЗнCm7аю, що сповнAbа
БEbорг мій заплатBbив.
МCm7ій Ісус, колAbи
Кр[Bbов Свою прBbолив.
І тепCm7ер в менAbі
СмEbерті вже немBbа -
КоCm7го визволAbив
ВEbільний назавждBbи.
БачEbиш, камінь в сAbторEbоні,
ГробнAbиця та пусEbтаBb.
«AлілCmуя» - БогAbа слCm7ав!
Із мертвAbих Він пBbоставEb.