
МBbуж скорботи - Eb Aгнцем сBbтав,
ЗрEbадив дрBb уг йFого.
БожGm7ий гнів і гр
ІсEbус на плFечі взBbяв.
ВBbирок тихо приEbйняв BbВін,
ЗнEbіс тортBbури всі F.
ПідкGm7орився ВEbін ОтцGm7ю,
ВEbінець терFновий нBbіс.
О, цей хрGmест стариEbй - є спаBbсінняFм!
Де любGmов мені даруEbвавF.
Тепер співаGmю я:Bb «AліFлуяGm»!
Честь тобEbі і вся хвFалBbа!
СBbина Cвого БогEb послBbав,
ЩEbоб заплаBbтив цFіну.
ВGm7икупив і прEbимирGm7ив -
ХтEbо розіп‘Fяв ЙоBbго.
ЗнGm7аю, що сповнEbа
БBbорг мій заплатFив.
МGm7ій Ісус, колEbи
Кр[Bbов Свою прFолив.
І тепGm7ер в менEbі
СмBbерті вже немFа -
КоGm7го визволEbив
ВBbільний назавждFи.
БачBbиш, камінь в сEbторBbоні,
ГробнEbиця та пусBbтаF.
«AлілGmуя» - БогEbа слGm7ав!
Із мертвEbих Він пFоставBb.